Авторський переклад з російської
Мир владнати справедливий
обіцяв Трепло брехливо.
Якщо ж Пу не схоче миру,
столітрового клістиру
прирікав йому такого,
що зненацька лусне Вова.
Червоненька же доріжка,
та від самого поріжка –
то є треш і в Тайм* світлини –
світ чекає на новини.
А ручкання, овації –
то прояви симпатії…
і просто демонстрація
зневаг до демократії.
Один – важкий, повитий славою
нестямного ділка-гравця,
а інший – лисий і плюгавий,
усмішка мила і лукава
авантюриста і слідця́
та погляд ніжного удава.
Два хибних і старих самця.
Зустрілись анархісти –
убивець з аферистом.
Штатівський старий глупак
в свій шикарний кадилак
просить сісти цю поганку,
щоб доїхати до ганку.
І щоб той, не напоказ,
зачитав йому наказ.
Говорили про війну.
Тра: «Ну-ну?». Йому: «Ну-ну!»
Почалася в карти гра,
як це роблять опери.
Козирів нема у Тра,
ні тузів, ні джокера.
Шулер виграв. Каже грубо:
«Відпочинку геть ні дня,
ти продовжуєш, мій любий,
уряджати завдання.
Миру Нобеля медалі
хай ідуть собі подалі.
Замалі для нас вони –
зробим премію Війни.
А всі наші інтереси
заб’ємо по ходу "п’єси".
Потурати?.. Тим, хто трощить
нашу волю?.. То зубудь.
Так, війна – собі дорожче.
Та у цьому ж наша суть.
Я рішив… ну, ми рішили –
далі танці на могилі.
І продовжимо "мистецтво"
аж допоки б’ється серце.
Скажеш Зе, що він не цаца,
що пора йому здаваца.
А як не відважеца,
То мало не покажеца.
Нам хохли народець брацький,
та дурний і злий – казацький.
Втім безпеку ми йому
забезпечим – слово –
всіх посадимо в тюрму,
може, й безстроково.
І Європі – вільній птиці –
поясни: дамо по пиці.
Нехай собі помаюца,
як швидко не покаюца.
І борись, борись за мир.
Дієш по шифровці.
Знаєш – безкоштовний сир
тільки в мишоловці.
Як кінця нема в кільця,
так і в нашій спеції**.
Ми протягнем до кінця
всій твоїй каденції.
Потім що?.. Нову кав’ярню
ми відкриєм в психлікарні».
Вийшли. Преса. Як під кулі.
Всьому світу тичуть дулі.
І пішли (все під секретом),
Як король з рудим валетом.
Пу тепер вже не ізгой.
Без пекельних санкцій.
На забій жене "герой"
раті новобранців.
І бомбить, бомбить, бомбить,
нищить все без краю.
Ну, і що – що він бандит?
Ну, і що – що Каїн?
Для розумних – це є стрес.
Тра промимрив про прогрес.
Він трепло, і був треплом.
Стид жене з порога.
А тепер такий облом –
каже: «Перемога».
Всі ж-то бачать – хто він є,
Папуга хвалькуватий.
Хто не лестить, тих псує
чвань його пихата.
Тільки відкриває рота,
пре брехня, немов блювота.
Точно так, як у Пуйла.
Але ж той – поріддя зла.
Будучи аматором,
хоче у диктатори.
Та не може. Заздрість щира.
От і лізе геть із шкіри.
Дзвонить до Луки (не псих?),
лине. О, так скруха.
Той локшин йому своїх
Вішає на вуха.
А з Пуйлом гне спину він,
світиться від щастя,
ніби той найвищий чин
у найвищій касті.
З ним співає в унісон,
тихо без істерики.
Та ця пісня – моветон
і ганьба Америки.
Що же маєм на кону?.. –
Тільки: «ну?» і «ну і ну!!!».
__________________________________
* американський щотижневий журнал
** спеціальна військова операція (СВО)
---------------------------------------------------
ВСТРЕЧА НА АЛЯСКЕ или «ТАЙНЫ МАДРИДСКОГО ДВОРА» (полная версия)
Мир счастливый обеспечить
обещал Трепло до встречи.
Если ж Пу не хочет мира,
угрожал ему клистиром
столитровым, от какого
даже лопнуть может Вова.
Ну, а красная дорожка
да от самого порожка –
это треш и в Тайм* обложка –
новостей "к обеду ложка".
Ну, а возгласы и овации,
да и крепкие рукопожатия –
это просто демонстрация
их презренья к демократии.
Один – большой, увитый славой
совсем безумного дельца;
другой – плешивый и плюгавый,
с улыбкой милой и лукавой
авантюриста-подлеца
и взглядом нежного удава.
Два старых мнительных самца.
Встретились ничтожества –
убийца и убожество.
Старый штатовский глупак
в свой шикарный кадилак
приглашает шельмеца,
чтоб доехать до крыльца.
И чтоб тот, без лишних глаз,
изложил ему приказ.
Говорили про войну.
Тра: «Ну-ну?». В ответ: «Ну-ну!»
Карты Пу раздал скорей –
по привычке опера.
Нет у Тра ни козырей,
ни тузов, ни джокера.
Шулер выиграл, что было
ясно и заранее.
Говорит: «Продолжишь, милый,
выполнять задания.
Цацку Мира Нобеля
мы с тобой угробили,
но зато теперь вольны
сделать премию Войны.
А все наши интересы
задолбим по ходу "пьесы".
Потакать мы, брат, не можем
Тем, кто против. Позабудь.
Воевать – себе дороже.
Ну, да в этом наша суть.
Я решил... ну, мы решили –
дальше пляшем на могиле,
и свои "художества"
будем длить до множества.
Скажешь Зе, что он не цаца,
что пора ему здаваца.
А если не отважеца,
то мало не покажеца.
А хохлы народец брацкий,
но дурной и злой – казацкий.
Безопасность мы ему
обеспечим точно –
скопом всех запрём в тюрьму,
может, и бессрочно.
Ты скажи... Европе тоже,
что мы всем дадим по роже.
Вряд ли оклемаюца,
если не покаюца.
И борись, борись за мир,
всё в шифровке ловко.
Помни, что бесплатный сыр
только в мышеловке.
Нет конца и у кольца,
и у нашей специи**.
Так протянем до конца
всей твоей каденции.
А потом… ну, что потом?..
Новый сделаем дурдом».
Вышли к прессе, и от скуки ж
каждый показал свой кукиш.
И ушли. Один при этом –
королём, другой – валетом.
Пу теперь уж не изгой.
Нет и нових санкций.
Как скотину, на убой
гонит новобранцев.
И бомбит, бомбит, бомбит
города и сёла.
Ну, и что – что он бандит?
Ну, и что – что сволочь?
Для разумных – это стресс.
Тра промямлил про прогресс.
Он трепло, и был треплом.
Стыд ему неведом.
Как теперь он свой облом
назовёт победой?
Все же видят – кто он есть,
попугай хвастливый.
Спеси много, любит лесть
и кичлив на диво.
Только открывает рот,
ложь оттуда так и прёт.
Точно так, как у Пуйла,
но ведь тот – исчадье зла.
Будучи аматором,
хочет быть диктатором.
Но не может. Зависть гложет.
Вот и лезет вон из кожи.
Даже льнёт он к Лукашу,
этикет нарушив.
Тот ему свою лапшу
вешает на уши.
А с Пуйлом он спину гнёт
и подобострастен,
будто зверь плюгавый тот
в наивысшей касте.
С ним поёт он в унисон,
тихо, без истерики –
эта песня, будто стон
и позор Америки.
Что осталось на кону? –
Только: "ну?" и: "ну и ну!!!"
|
