За кожним поворотом бачу море,
За кожною горою - береги.
Спускається туман напівпрозорий,
Та тягне корабель за ланцюги.

Хвилюється, штормить моя уява.
І чую я гудіння маяка,
Поскрипує причал - понтон іржавий,
І гойдається яхта з ним легка.

Тримаюся за обрій, за перила,
Бо хитавиця здужає мене.
Така у моря ностальгійна сила.
Що хвилями усюди здожене.


Біжу приморським краєм зорехвильним,
Та ловлю вітер крилами душі.
До неба пнеться стежка невідхильно
Тікаючи від слів та метушні.

За мною розсипається пшениця
Та проростає зерням золотим
Я ще біжу, вона вже колоситься,
І море грає переливом рим.