Опубліковано: 2007.05.12
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Тетяна Винник

ДЕМОКРАТІЯ ТІЛА

Святиться вогнями дорога.
Тебе не люблю. Не шаную.
Під крилами діда Сварога
Бунтую.

А квіти чужих і далеких
Віддам перехожим.
Стоїть над душею лелека,
з любов’ю схожий.

Одною ногою на серці.
Одною рукою на лезі.
Скажи мені, як ти звешся,
Петлі Марсельєзо?!

У кого мене ти відняв,
Грудей зачинив віконце,
Чиє розкрутиш ім’я,
Як циган сонце?..

Слабких не люблю. Не шаную.
Вмираю – така апатія.
І тільки мене врятує
Ніжних рук демократія.


2007
© Тетяна Винник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5699/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives