Опубліковано: 2007.05.13
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Олена Раскіна

***

***
Все, как в ту ночь, но вино разливая некстати
Сердце свое мне кольцом положи на ладонь.
Больше несчастье не дремлет у нашей кровати,
Можно молчать и часами смотреть на огонь.

Я распахну русской печки железную дверцу
И посмотрю, как на мир опускается снег.
Видишь, родной, с ожиданием справилось сердце,
И поцелуй, словно бабочка, дремлет у век.

Ты расскажи мне, как пахнет полынью дорога
И как полна ожиданьем вечерняя мгла.
Я твоего возвращенья просила у Бога,
Ты возвратился, и в сердце вонзилась стрела.

И в деревянной, засыпанной снегом усадьбе
Мы коротаем с тобой новогоднюю ночь.
Если успеешь – луну пригласи  к нам на свадьбу,
И ту звезду, что сумела в несчастье помочь.


2007
© Олена Раскіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5731/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives