Опубліковано: 2007.05.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Михайло Квасов

    БРОШЕННОЙ

     
Все! Захлопнута с силою дверь.
Он ушел, и его не воротишь.
И, оставшись одна, ты теперь
В опостылевших комнатах ходишь.

Зябко кутаешь плечи в халат,
Вспоминая недавнюю сцену.
Так предательски руки дрожат
И немеют от боли колени.

Он ушел. Ты осталась одна –
Ни жена, ни вдова, ни любовница.
Оглушает твой дом тишина
И бессильем душа твоя полнится.

Разрыдайся! Заплачь! Закричи!
Разорви на себе одежды!
Взвой по-волчьи, но не молчи!
Не давай умереть надежде!

Заглуши в себе этот страх,
Страх бессилья пред одиночеством,
Вытри слезы и сделай шаг –
Шаг навстречу судьбе-пророчице.

Выше голову! И – живи!
Есть в тебе молодая сила.
Видно, он не достоин любви,
Той, что ты ему так дарила.
1997
© Михайло Квасов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5862/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives