Опубліковано: 2007.05.28
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ярослав Мінкін

Окоп, поросший земляникой

вымершему селу Шолья Сарапульского района, где жила моя русская ба
В эпоху тягостных раздумий,
в эпоху раненой пшеницы
Я разыскал Твоих разутых
по теплой немощи молитв их.

Твои моря мертвы, но реки
питающие их – безгласны.
Окоп, поросший земляникой,
или простреленный не насквозь

солдат молчит, считая лишним
отягощать собой обозы.
Оставил гневное затишье
расматривать постылый воздух.
2005
Луганск

В Удмуртии, далеко за Агрызом есть город Сарапул. Дальше - железнодорожный мост через Каму и село Шолья. Я писал о нем в "Памяти моего дяди". У бабушки был самый большой дом, выходящий окнами на берег. К середине 90х все русские спились и померли. Остались трудолюбивые татары, которым Аллах запрещает пить водку.
Если идти по шпалам аж за речку Шолью - по обе стороны железнодорожного полотна лес густой-густой - вам и не снился. Грибы, ягоды. И оставшийся после ВОВ окоп, на котором самая сладкая и крупная земляника. Уж больно эта ягода кровь любит...

© Ярослав Мінкін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/5916/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives