Наталя Забіла* * * А колись в Артемівці я вчився І записки ніжні їй писав… В. Сосюра Ідуть роки. Минають дні і ночі. Ніхто, ніхто молодшим не стає… Його юнацтво й дні мої дівочі — Далекий час, що в пітьмі розтає. І як згадати нами пережите, Воно, мов сяйво, постає з імли: Як ми зросли, й дружили наші діти, І теж зросли, і внуків нам дали… Та десь в душі назавжди залишився Чорнявий хлопець, що вірші складав, І що колись в Артемівці учився, Й записки ніжні дівчині писав… Ішли роки… Минали ювілеї… Його немає вже багато літ… І тільки пам’ять дівчини тієї Про все те й досі зберігає слід. |
1973 Публікується за виданням: Наталя Забіла «Три чверті віку», Поезії, К. «Дніпро», 1978. — 256 с. © Наталя Забіла |