Опубліковано: 2007.06.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Наталя Забіла

* * *

Напевно, треба буть щасливою,
Коли ідеш на схилі літ
Під сонцем вистиглою нивою
І бачиш цвіт, і бачиш плід,
І чуєш скрізь до тебе звернені
Такі зворушливі слова,
Що сіяно й твоїми зернами
І що не мріями химерними
Було все те, чим ти жива.

Але не можна буть щасливою,
Коли ти й справді бачиш схил…
А задуми, що линуть зливою,
І ще накреслення й пориви є,
І попереду стільки діл:
Впіймати, висловити, втілити
Нестримний дух, живу красу,
Чуттів і дум ще стільки вилити,
А вже не вистачить часу.

Та, може, якщо серце втомлене
Спочинку не бажає ще,
І творчий потяг, ще не зломлений,
Його бентежить і пече
і тьмяний спокій ще не застує
Вогнів, що світяться в імлі, —
То, може, саме в цьому щастя є,
Найбільше щастя на землі?!
1973

Публікується за виданням: Наталя Забіла «Три чверті віку», Поезії, К. «Дніпро», 1978. — 256 с.

© Наталя Забіла
Текст вивірено і опубліковано: модератор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6018/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives