Опубліковано: 2007.06.17
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Олександр Різник

Голосіїв

Колись за Добрим шляхом
з Демія на Пироги,
коли люди по голому сіяли
й голосили щосили на сонце,
а лісу тут іще не було,
олійник Лейба зліпив
голема лемка,
а голем лемко заповзявся
ліпити легіня лева -
не з глини, не з лою,
а з люті своєї згуслої,
бо в неділю рано
приблуда орел
видзьобав очі старому левові,
коли той вирішив, що небесному хижакові
двох голів забагато...
Лемку! Послухай, що тобі люди кажуть:
Не ліпи лева -
Не доплигне ніколи він орла!
Ліпи оленя -
з безневинно-замріяним поглядом
і невидимими рогами-тенетами
під самісіньке небо!..
І виліпив лемко оленя,
І виріс ліс,
І стали дерева танути у вишині,
І літають над ними лише
одноголові орли,
бо мутанти більше смерті бояться
невидимих тенет...
...і олію в Лейби більш ніхто  не краде.
2007
© Олександр Різник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6386/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives