Опубліковано: 2007.06.22
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вікторія Шпак

***

***
За віщо так страждаю?
Мабуть, треба.
Тут, просто неба.
Прозорий храм
Моїх дівочих мрій
Поринув у вирій.
Дивлюся тихо в стомлені зіниці
Полоханої птиці,
І на діток надію покладаю,
Неначе в гаю,
В зеленім гаю
День свій починаю
І час свій гаю…
Ой, гаю, гаю,
Зелен розмаю!
Ой, річко-дружко,
Ой, свекоре-сокоре!
Навіщо дружно
Приходить горе?
2007
Київ
© Вікторія Шпак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6455/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives