Опубліковано: 2007.07.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Іра Цілик

.предпарижное.

Мой день прошит витиеватым кодом
Неявных знаков спешки кочевой.
А я, как Гришковец перед Джокондой,
Не чувствую – хоть силюсь – ничего.
Мой поезд чист, гнусав и безразличен.
Здесь не «тудуф-тудуф», а только «гу-у-у».
И я, все чувства в прошлом обналичив,
Проплакаться – хоть тужусь – не могу.
«Бонжур, мадам! У вас изящный профиль.
Колени тоже… очень не плохи.
Хотите кофе?» Нет, не надо кофе.
Хочу писать. Желательно, стихи.
Ведь утомившись от словесных кружев
И обнулив вопросы животом,
Здесь и сейчас ты никому не нужен,
Но нужен «там» и, видимо, «потом».
Мой поезд прибыл. Вовремя. Еще бы.
Париж сочится пылью дождевой
И, как щенок, мне лижет нос и щеки.
А я внезапно чувствую его.
2007
поезд Канны-Париж
© Іра Цілик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6580/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives