укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44188, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.07.25
Роздрукувати твір

Володимир Спектор

Свобода

СВОБОДА – ЭТО СЛОВО…
                                                                       
      *   *   *
Свобода – это слово или Шустер?
А правда – для себя или для всех?
Действительно, у знаний – привкус грусти,
И мнится поражением успех.

Куда ни глянь – дыра или прореха,
Но слово молвит каждый – о своём.
А Шустер – не свобода, только эхо,
В котором слышен отдалённый гром.


                *   *   *
Кому-то верит донна Анна.
Не год – который век подряд
Клубится память неустанно,
Мосты над временем горят.

Пренебрежительной ухмылкой
Опять оскален чей-то рот.
И вечность, как любовник пылкий,
Не отдаёт, а вновь берёт.


            *   *    *
Неизменность человеческой натуры
С изменением природы не в ладу.
Миром снова правят самодуры,
И война вершится не в аду,

Хоть земля на ад порой похожа,
Где жару невмоготу терпеть.
Но зачем и почему, о Боже,
Столько злобы на Земле, ответь?

Подлецы, по-прежнему, у власти,
Добряки – опять наоборот.
Вновь и вновь идём в поход за счастьем.
И оно от нас идёт в поход.


                  *   *    *
Не по Гринвичу отсчитываем час.
Время истекает, иссекая
Плоти ограниченный запас,
И стучат часы в последний раз
Для кого-то… Память, угасая,
Видит то, что Богом ей дано.
Не по Гринвичу, Москве или Полтаве.
А живым – отнюдь не всё равно,
Как вращается веретено
Времени – налево иль направо.
            *     *     *
Где-то память рождает день,
Тень от солнца пронзает свет.
И шагает священник Мень,
И конца расстоянию нет.

Забывая о том, что мгла
Вслед за днём по пятам идёт,
Даль, как песня в душе, светла
А душа и сквозь плач – поёт.

2007
© Володимир Спектор
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні