Опубліковано: 2007.07.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вікторія Шпак

Юрмала – 2007. До решения жюри.


А пенье, будто бы агония,
неразрешённый моря джаз,
безудержное и бессоное,
как в первый и последний раз.

И отклик кажущейся прерии,
и отражение песков –
и верю в то, что снова верю я
в любовь без изверженья слов.

Как удалось вглядеться в души нам,
неясно сердцу и уму,
и я так тихо-тихо слушаю
и лето, и любовь, и тьму…

Что там за нею, не угадывай,
нас понесло поверх Волны,
беспечными и безоглядными
мы быть с тобой обречены.

И как во мне сложилось песнею,
что так расло и поднялось
и ощущениями вещими
пронизило всю меня насквозь.

Любовь, как будто бы агония,
что там за ней – свобода, высь,
неразрешённая, бездонная,
чтоб мы с коленей поднялись.

2007
Москва
© Вікторія Шпак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6822/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives