укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.08.06
Роздрукувати твір

Сергій Главацький

ВОЗДУШНЫЙ ВЕК

Ни для кого не секрет, что по осени цепи, вериги
И кандалы, осеняя набегами муз мой фиорд,
Вновь облетят, как волшебные наши – в чужих руках – книги,
С пьяных бессвязных молитв наугад, цифровых, бездыханных
На удивлённый, морскою болезнью истрёпанный порт,
Вновь отомрут все оковы и станут свободны туманы…

Так вижу я отмирание прошлого, так в хороводе
Октаэдрически-сложных сансар от тебя отпадут
Джунгли людей, изумлённые тем, что ты есть, тем, что ходишь
В их косолапых кощунственных дебрях, и тем, что в них дышишь,
Тем, что без них ты возможна и тем, что вне их тебя ждут…
Так ты становишься дальше от них, а ко мне – ближе, ближе…

Так я бегу от зарока быть ключником и заключённым
В утлой своей тёмнокожей лунарне, где быть одному,
Так отрекаешься от обещания быть обречённой
Ты: и занозы, и ссадины нам отслужили, и море
Смыло темницу твою и мою раскрошило тюрьму…
Прошлое выродилось в анфиладу ручных бутафорий…

Если мы выдержим это, и выживем, не покалечим
Плеск наших крыльев о прошлое, то, что не нужно живым, -
Мы, алконосты индиго, мы, зрячих туманов предтечи –
Непобедимые будем, мы счастливы и белоснежны,
Будто жемчужный на глади вечернего озера дым,
Будем в своих уссурийских одеждах – вселенных безбрежных…

Целясь в горящую даль тетивою причала, в туннеле
Тесном летя по валторнам шалфейными вскриками сов,
Мы закалились, судьба не страшна нам, мы просто успели
В душном апреле – вдохнуть и сбежать, мы взлетели туманом
Над студнем дебрей, над монастырём часовых поясов…
Нам затянуло лучами закатов смертельные раны…

Ни для кого не секрет, что был каменный век, но – воздушный
Скоро настанет, и джунгли людей отомрут позади…
Радостно то, что - не Прошлое ждёт нас, что Завтра – послушно
Нам, что течение паводка времени бесповоротно,
То, что мы сами способны воскреснуть, друг друга – спасти,
То, что никто не сумел помешать нам быть светом свободным.

06.08.07

2007
© Сергій Главацький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні