Опубліковано: 2007.08.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Костянтин Реуцький

Боняк всегда верил в науку.

Боняк всегда верил в науку. И всегда хотел, чтобы наука поверила в него. Он не знал, что наука к человеку равнодушна.
Боняк думал, что наука состоит из ученых. Собирал свою репутацию по крупицам. Только нехорошим героям дешевых экш'нов легко поступаться своей совестью. На самом деле это гораздо труднее. Но Боняк жертвовал сознательно. Боняк верил в науку. Вера укрепляет.
Наука не верила в Боняка. Наука вообще никому не верит. Она всегда сомневается. И выигрывает. Именно поэтому и выигрывает.
Однажды во сне Боняк увидел, из чего она состоит на самом деле. Там было так светло, что он поспешил проснуться и долго потом ещё стеснялся спать. Стеснялся писать монографии. Выступать с кафедры. Но к тому времени он уже был академиком. А академики не вправе выбирать себе жизнь. Слишком дорого обществу обходятся академики, чтобы позволить им думать всё, что заблагорассудится.
Так он и остался.
2006
Краков
© Костянтин Реуцький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/6972/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives