Опубліковано: 2007.08.20
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергій Овчаренко

Незнакомке

                      НЕЗНАКОМКЕ

В привычной тьме плацкартного вагона,
Под стук колес, что рвет ночную стынь,
На нижней полке, будто бы на троне,
Спит самая земная из богинь.

Изгиб бедра сродни этрусской вазе,
Изгиб руки – застывший взмах крыла,
Не хватит слов в полуистлевшей фразе…
Так безмятежно женщина спала.

И нежного её очарованья
Нарушить не могли ни беготня,
Ни строгость поездного расписанья,
Ни грубый флёр казённого белья.

Мне повезло, я, видя случай частный,
Вдруг прикоснуться к вечной тайне смог…
Что снилось женщине?
                       Наш поезд мчится к счастью?
Что ж, если это так, то дай ей Бог!
2004
Киев
© Сергій Овчаренко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7111/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives