Опубліковано: 2007.08.21
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Павло Гребенюк

***

Мне теперь не наполнить нутро моих лат
И не вынуть иззубренный меч из ножен.
Я уже не солдат.
Конь мой стреножен.
Будто кляча крестьянская, щиплет траву.
Безобидная, старая, глупая кляча.
Я уже не живу,
Но не плачу.
Я не плачу, плачу, потроша кошелек,
Словно рыбу, попавшуюся, в мой невод.
День уже недалек:
День гнева.
Я уже не солдат, я - свод небесный.
Ветер гладит легонько мою васильковую шерсть.
Значит я еще есть, бестелесный,
Но все еще есть!
1994
© Павло Гребенюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7129/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives