Опубліковано: 2007.09.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергій Негода

Прообраз  з проміннячком сонця

А може слухаєш себе,  як завірюху?..

Миліше янголів поклались подушки.
Сховались всі підступні капелюшки,
що виканючують бездушшя на агушки -
байдуже: що вони не люблять юшки.

А, може  плачеш, як легенький дощ?..

Розвиднилось за тридцятьма дверима,
а за плечима відкривається очима,
з усіх кутків агука нелюдима,
і лише – з винниці йде прима несудима.

А, може  мрієш, як рожева квітка?..

Перестуки черпають повнозвуччя
весняний чар кирпатеньких примар,
навпомацки блукають у гадюччях,
і дряпають  засніжений нектар.

А може слухаєш себе,  як таємницю?..

А, може, не поїду на весілля,
після якого поховають наречених?..
2007
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7295/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives