Олеся СандигаЗимовий вечірЗИМОВИЙ ВЕЧІР Над багатоповерхівкою Прощається зі світом Півлиця Мерця - Місяця У неба пальці побіліли Навколо нього Тримати на морозі І не розбити Повітря Хрумке й прозоре Як целофан При самій землі Сочиться снігом По краплині стікає за горизонт Червоне сонце Забризкавши своїм останнім “хочу жити!” Шибки горішніх поверхів Його яскравий колір І мій гарячий подих – Нетутешні Цей вечір ніби вицвіла сорочка Прострелена на заході Розірвана на рівні мого горла А Бог її пере і сушить І не має за що справити нову Я притулилась носом до вікна Одна Дев’ятий поверх І мій день народження – завтра
|
2006 © Олеся Сандига |