Олеся СандигаВеснянкаВЕСНЯНКА Ой на грядці, грядці Біля левади Зелений мак – Біле молоко. Чи маєш на гадці, Як ніхто не завадить, Злетіти, як птах, – Високо? У землі-землиці, Дощами поритій, На стеблі Запаморочення, Забуття. Навіщо з’явився? Навіщо покликав? Мій біль Скиглить ночами. Прокляття! Ой хилить вітер, хилить вітер Додолу Сизі голівки Короновані. Нікому на світі Не дозволю Завдати болю. От тільки... Навіщо ж створені? Тече по краплині, Тече по спіралі На язик Сік. Ножовий поріз – Біла кров. У чому ж я винна? Занадто реальний Чоловік У серце вріс Знову, чорт забирай, Знов
|
2007 © Олеся Сандига |