Опубліковано: 2007.09.11
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Олеся Сандига

Жоржина

ЖОРЖИНА

Знов осінь місто сповила  
Кусючою мокрою ковдрою.
І ранок б’є усі рекорди  
З безпросвітності.
І навіть під ногами – сіро.
Аж раптом –
Скуйовджена безкровна жоржина
Притулилася щокою  
До асфальту
І витягла безсило тоненьку лапку.
Як гарно:
Неначе вчора напилося
Вихололе листопадове сонце
Безтямне,
        тьмяне,
               п’яне,
Бродило поночі містом
Побило, ридаючи, ліхтарі
Та мордою в калюжі
Заснуло.
Не встигнувши,
Не змігши,
Не дійшовши
До обрію.
2006
© Олеся Сандига
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7384/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives