Опубліковано: 2007.09.11
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олеся Сандига

Кольори

КОЛЬОРИ

Коли була я синя-синя
Я почувалась як людина
Колись для мене полюбити
Не означало смерть

А потім я була червона
І по життю розлилась втома
І небо висмоктало з мене
Блакитних незабудок запах

А потім стала біла-біла
Коли я витекла із тіла
І навіть Бог уже не зміг би
У мене вприснути хоч краплю
Своїх фіалкових очей

І ось нарешті я зелена
І світ не рушиться без мене
І синє небо тлумить ніжно
В моєму серці біль колишній

Хоча... в трави ж немає серця?
2005
© Олеся Сандига
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7411/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives