Опубліковано: 2007.09.12
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Іра Цілик

Париж постфактум

Бєрьозкє
Дрібни круасан, пий какао і мерзни.
Пиши «многа букаф»… А краще не тре.
Ти тільки квапливо мені есемесни,
Як дощ тобі пудру зітре.

Це місто як жінка з неголеним пахом.
Так справжньо і просто, що твердне живіт.
Усі запитання одним тільки махом
Зійшлися у відповідь «Oui».

Ходи і мовчи, їж горіхи у цукрі,
Знімкуй сіре небо… А краще не тре.
Париж все одно твою душу поцупить
Сигналами справжніх потреб.

Вітрини, курви, пробки, скутери, площі,
Ворони, багети, араби, мости…
А тіні від ратуш чорніші і довші,
Де ніччю асфальт замастивсь.

Це місто нестерпно-красивої смерті.
Живи в ньому вічно…  А краще не тре.
В застудженім горлі мойому упертім  
Промовчана осінь дере…
2007
Київ
© Іра Цілик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7417/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives