Опубліковано: 2007.09.25
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Іван Андрусяк

***

.   .   .

до скельки  вже й не догукаєшся –
гаддя застрибує в доми,
і ти вертаєшся по краєчку
почерез хутір пахоми.

почерез вистояну глину,
з якої зрине зоддаля –
не навпрошки – навполовину –
не скелька, а сира земля.

із неї визирне, здається,
і те, котрого не бува…
невже ще й досі серце б’ється?
чи вже колишеться трава?



 Скелька – село на Ворсклі, леґенда про яке лягла в основу однойменної поеми Івана Багряного. Зараз воно майже відрізане від світу, там живуть лише кілька людей, а в довколишніх лісах і лугах розплодилося безліч гаддя.
2007
© Іван Андрусяк
Текст вивірено і опубліковано: author

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7574/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives