Опубліковано: 2007.09.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Іра Цілик

***

Сто разів пройти останній рівень –
Вища кульмінація оскоми...
По кутках обідраних покрівель
Рухав вечір світло незникоме.

Але рух у дзеркалі стоп-кадра
Зависає як останній довід.
У шпарині прийдешнього завтра
Ти побачиш тільки власний погляд.

Мокрому асфальтовому глянцу
Ниють фіолетові прожилки.
Вуличний фотограф тихо кляцнув
Дівчинку з лицем старої жінки.

Яблука, червиві і м'ясисті,
Падають, тривожачи затишшя.
Сталкер у пластмасовому місті –
Він дійшов, але не знав, навіщо.
2007
Київ
© Іра Цілик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7598/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives