Лариса ВировецьЯнгольське«И роза в кувшине и дождь за окном…»
«…боль, уступившая место злословью,
С подрезанных крыл облетит, как пыльца…»
Лев Болдов
І троянда, і дощ, і підрізані крила —
все збігається знову, усі манівці,
де нас доля намріяла, та не зустріла,
розминулася з нами, лишивши в руці
ненаписані вірші, а в наших зіницях
неминучості пустку й минучості щем…
Хай тепер нам ночами примарними сниться
все, що в ринву поринуло сивим дощем…
Як тремтіли й хололи сполохані руки,
як було забагато повітря й життя!
Було б, Янголе, прикро — на штучні сполуки
проміняти польотів яскраве шиття…
Було б, Янголе, смішно ті крила з шухляди
витягати щороку й, почистивши пил,
наодинці лишившись, ізнов приміряти,
а затим на старий натягати копил…
Було б, Янголе, сумно (воно ж таки й сумно):
паралельність шляхів назавжди розвела.
Тож скажи, що ми врешті вчинили розумно…
І рукою торкнися слідів од крила…
|
2007
Харків © Лариса Вировець |
