Роман КолядаПередсвітанкова прогулянкавулицями, де колись точилися вуличні бої. Повітря дзвенить. В порожнечі недоспаних вулиць Вчувається стишений шал навісної юрби. Немовби за мить задзижчать рикошетами кулі Й почне косовицю стара в простирадлі журби. Я бачу німого, в очах його небо-хоругва Тріпоче надією: «Все ще минеться і знов Не стане нікого, хто словом своїм недолугим Хитне терези і проллється розпечена кров.» Сьогодні зима почуттів і ніхто вже не хоче Сокири до рук та ходити поснулих будить. Скривавлений прапор зотлів, «пре» плебеїв від збочень. А вулиця тиха ще й досі побоїщем снить. |
2007 © Роман Коляда |