Опубліковано: 2007.10.07
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Віктор Сироватський

***

Там, где гнилой челн,
там, где предел рыб,
гнал океан волн
мертвую знобь, зыбь.
Словно клочки бурь,
пену швырял ветр,
и оглашал хмурь
вечный седой метр.
Ты босиком шла
на заливной мыс,
не торопя шаг,
не теребя мысль.
Платье слепил дождь
с телом в один знак,
чей арабеск схож
с тем, что зовут злак.
Струи волос, хмель.
Струи небес, воль.
Я целовал, ел
ягод твоих соль.
Тины морской блажь,
ветру даря йод,
цепко свила наш
дикий, шальной чет.
Рухнул крутой вал,
всыпал в гортань хрип,
и расколол даль
чаячий твой крик.


…Стебли травы, сор.
Шепот горяч, быстр.
Мокрый песок сер.
Берег любви чист.


1999
© Віктор Сироватський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7797/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives