Опубліковано: 2007.10.12
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Леонід Борозєнцев

ЖЕЛТЫЕ ЭТЮДЫ

\Диптих\

1.

Осень вползает под сердце
Ржавчиной мёртвых каштанов
И открывается раной
В сморщенном крохотном тельце.

Утром — удушье тумана,
Ночь набивает рот тиной —
Стынут в сырой паутине
Зданий седых истуканы.

В этом чарующем чувстве
Листья так медленно тонут
И превращаются в омут
Неотпускающей грусти.

2002



2.

Осень. Веет прохладой и смертью.
В воздухе гаснут тяжелые листья:
Не У-БЕРЕГ-ЛИСЬ — вот и кружат размеренно,
Припоминая знакомые лица.

Перебирая пустые вопросы,
Нежные окрики, тайные взгляды,
Бликом заката в холодную проседь
Медленно падают.
1998
© Леонід Борозєнцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/7883/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives