укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44192, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.10.13
Роздрукувати твір

Олександр Товберг

Аперитив

                         …И через дорогу за тын перейти
                           Нельзя, не топча мирозданья
.
                                                  Б. Пастернак

– Плесни-ка мне аперитива.
Свежо. Вдыхаем летний воздух –
Бальзам из роз, ромашек, лилий –
И раскрывается душа,
Дремавшая в бутонах тел –
Одна на всех – цветком огромным
И пахнущим тепло и красно –
И видим далеко и постепенно.

*
Из лопухов встаёт луна,
Она за август располнела,
Она рассверлена сверчками,
И мыши прыгают в экстазе,
Почуяв свежий сырный запах,
Пищат и тянут лапки вверх,
И ничего не понимают,
Завидуют летучим братьям,
И думают: «Они, наверно,
Опять сгрызут луну до корки…
Хоть нанемного нам бы крылья,
Вот мы б тогда…»

*
И чёрт в чертах чертополоха,..
Да так, не чёрт, а просто чёртик,
А может, и не чёртик – сычик –
Прислушивается и вертит
Вокруг радаром головы,
Улавливая мышьи пляски.

*
Мы видим далеко и понемногу,
И понемногу понимаем что-то.
Неистовые светлячки
Срываются со скользких листьев
И падают наоборот –
К зевающему липнут небу –
Дрожащие тычинки звёзд.

*
И ветер – вовсе и не ветер –
А так, легонький сквознячок,
В кустах смородины, малины
Он копошится, как щенок,
Которого достали блохи,
И ненарошным, неуклюжим взмахом
Он сбрасывает сонных сочных мух
И астматически тяжёлых молей
В развешанные верши пауков.

*
Мы видим далеко и вдруг.
За изгородью огородов,
В болотце, скрытом плоской ряской,
Напереор кричат лягушки,
И дирижирует тем хором
Большая бородавчатая жаба,
Заслуженная деятельница
Прудовых полуночных песнопений.

*
И ночь заселена Вселенной,
И всё растёт, шевелится, живёт
Подспудной полнокровной жизнью,
Заботливо прикрытой пледом тайны.
И смутное везде идёт броженье,
Размеренно работает насос,
Качающего кровь и лимфу сердца
Природы, пышущей здоровьем
Психическим, физическим
И матерински зрелым,
Зачать всегда готовым и родить,
Взрастить и воспитать,
И отпустить на волю.
И волосы на наших головах
Растут и шевелятся, выпадают
От ужаса и радости свободы
Проникновенья в подсознанье мира.

*
-Налей ещё. Представилось –
Вдруг в земляного червя некий Демиург,
Да так, не Демиург, - божок лукавый,
Вроде Локи1, - в дождевого червя
Вложил вдруг разум –
И с улыбкой смотрит.
А у червя – ни рук, ни ног
И ни ушей, ни глаз.
Не слышит и не видит он,
Заботливо спелёнут подземной тьмой.
Он может жрать и размножаться,
И гордо сознавать: - Аз червь!
И это офигенно,
А человеком быть я не хочу,
И что мне эволюция и Дарвин?..

*
Мы понимаем сразу и сейчас.
Раскрыто всё, распахнуты все двери
И сорваны с петель,
И стены рухнуты,
Преград отныне нет.
Глаза в глаза, и разум в разум,
Равновеликие две силы,
Два существа в стремлении понять
Друг друга и объединиться,
Но…
Не слишком ли мы выпили аперитива?
И разбудив звериный аппетит,
Его так и не удовлетворили.

*
А завтра?.. Вдруг, очнувшись завтра,
Вдруг всё изменится,
Всё станет наизнанку,
Вдруг будет не таким, как прежде?..
Вдруг, очнувшись завтра,
Мы не узнаем мир,
И позабудем, кто мы и зачем?..
Что станет с нами, если нас поглотит,
В нас прорастёт дыхание Вселенной,
И будет в нас луна, сверчки и мыши,
Ночные насекомые, и ветер
В кустах смородины,
В чертах чертополоха – голодный сыч,
И – рак на дне болотца,
И…
В глазницах вместо глаз
Мы понесём чему-то там навстречу
Мерцанье звёзд и блики светлячков,
И, гордые, мы под ноги не глядя,
Раздавим дождевого червя,
И поскользнёмся на его сознаньи,
И гавкающим смехом засмеётся Локи.

*
А впрочем, доживём до завтра.



2002
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні