Опубліковано: 2006.10.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ніна Олійник

***

Вдруг подумалось, что я – ящер!
Что не дОлжно бы – звучит дольше,
И в висках стучит втройне чаще,
И глазам дано втройне больше

Не собрать моих голов в кучу,
Ведь одной – за край земли ей бы!
А второй – назад, ей там – лучше,
Ну, а третья – всё лицом к небу

Нахлебаться бы вина сдуру
И сорвать бы чешую с тела,
Изодрать бы в лоскуты шкуру,
Да найти бы по душе дело

Да понравиться б кому…Видно
Не услышит, не поймёт зрящий…
А кричать, так вслух всегда стыдно…
Может, где-то есть – слепой ящер?

Где-то полночь обняла крыши…
Чьи-то письма сгоряча сгинут…
Шелест крыльев за спиной – тише…
…Показалось,  что  зовут  _________
2006
© Ніна Олійник
Текст вивірено і опубліковано: author

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/796/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives