Опубліковано: 2007.10.19
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Микола Ширяєв

Провиденческое

Хотел лет двадцать пять тому назад
Водить троллейбус или экскаватор.
Конечно, я ни в чем не виноват, –
Но вышел типа русский литератор.

Из будущего проступает грусть:
Вся Русь живет, терзаясь и борзея,
И даже я представить не берусь,
Чем кончится родная эпопея.

Кропая весь свой жар и весь свой пыл,
Поклепами и званием увенчан,
Наверно, я вас все-таки любил,
Особенно любил я ваших женщин.

Поскольку равнодушия броня
Прозренья позднего не сглаживает волны,
Не столь уж важно, слушали ль меня
И были ли по сути мной довольны.

То зритель в пятьдесят восьмом ряду,
То властный голос регента на спевке,
Я все равно к вам больше не приду
И все равно мне – есть ли крики “эвхе”.
2007
© Микола Ширяєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8011/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives