Опубліковано: 2007.10.19
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Ольга Хворостова

***

*******

Небо слоится, как масло на старой картине,
И осыпается сине-кленовыми хлопьями.
Снились ли кадры такие Френсису Копполе?
Если и да, он их вряд ли когда-нибудь снимет..
Каштаны от неба отскакивают рикошетом.
Я поняла – это небо твёрдое, плоское.
Это, конечно, не повод к отказу от роста и –
Я поняла – это повод податься в поэты.
Ведь воздуха слишком много, воздуха – тонны,
Меж мной и им блекнут демаркационные линии.
Идём в осмотическом клинче – прозрачная синь и я,
Но утрачено нечто, ещё даже не обретённое,
Затем, что подчас мы с собой незаслуженно строги
И зачастую заслуженно строги с другими.
А горизонт – неистоптанный, огненно – синий,
И листья цвета индиго ложатся под ноги.
2007
Киеф
© Ольга Хворостова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8027/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives