Опубліковано: 2007.10.25
Поетичний розділ: Філософська лірика

Іра Цілик

горло

А горло й досі не загоїв
Рецептом стиснених зубів
Поет, що наче привид Гойі,
Годує чорних голубів.

Він влучно гатить по мішенях,
Але, мов давнішній зарік,
Обачно носить у кишенях
Свій непропечений пиріг.

Спокійних днів пожовкла смальта
Докупи зліплює роки,
Та рвуться решетами пальта
Від чорних кігтиків цупких.

Поет блює сухим верлібром,
Важкі сліди лишає скрізь.
А в сірім небі над Берліном
Нечутно крила пронеслись…
2007
Київ
© Іра Цілик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8125/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives