Опубліковано: 2007.10.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Товберг

Одиночество наше

Одиночество наше

Оглянуться – не обнаружить
Ни следов за собой, ни тени.
Одиночеством путь контужен,
Глухота своё пенье пенит.

На ином языке – не птичьем,
На глубинно-интуитивном
Нарушаем догмат приличий,
Липнем мухами в паутину.

Мы – актёры на чуждой сцене,
Мы играем почти как люди,
Одиночество наше ценим,
Если ценим, то значит – любим.

Любим цепко, в тела вгрузаем
И вгрызаемся так, что тошно, -
То ли в ненависть, то ли в зависть,
В суматошащую истошность.

Оглянуться? Зачем? Там дико, -
Пустота вырывает рвоту,
Немота набухает криком –
Инстинктивным, слепым, животным.

Помогите?.. Но кто поможет?
Если все в одиноком трансе
Рефлекторно подобных множат –
Иноверцев и иностранцев!?

31.07.05
2005
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8201/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives