Опубліковано: 2007.11.01
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олена Лазарєва

***

А музыка была совсем некстати…
Созвучны стали ритм и стук в висках,
Усталая печаль под тонким платьем,
Под черным шелком — жгучая тоска.
Не соблюдая принятых дистанций,
Придворный этикет сметая в прах,
Металл со льдом переплавлялись в танце,
Переплетались в танце боль и страх.
А музыка казалась слишком быстрой…
Как будто приближала сладкий миг,
Когда поставит точку тихий выстрел
И в грохоте фанфар утонет крик.
Там в каждом жесте, чувственном и смелом,
Читался дерзкий вызов… Но кому?
Он вел по краю пропасти умело,
Она послушно вторила ему.
А музыка летела и дрожала,
Вонзалась метко пущенной стрелой…
Два взгляда, два стремительных кинжала
Сметали на пути добро и зло.
Они хранили красоту момента,
Кипело одиночество в крови.
Им не был слышен звук аплодисментов —
Финал поэмы мести и любви.
2006
Донецк
© Олена Лазарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8335/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives