Опубліковано: 2007.11.03
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Аліна Остафійчук

РАЗЛИВ ЛИСТЬЕВ


Какая полная нынче осень,
как будто дышит в последний раз.
И я всю дрянь с плеч тихонько сбросив,
бреду по осени. Тина, вязь,
в кольцо берут листопад и слякоть,
и липнут листья к моей душе.
Я не стесняюсь с дождями плакать,
ходить по улицам в неглиже,
без кожи вовсе – в одном исподнем
сознанья. Щупать глазами свет
такой рассеянный и бесплотный,
но плотью чистой открытый мне.
Все недосказано – и понятно,
размыто лужами – но полней
не может быть красота разлада
и единения на земле
2007
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8375/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives