Опубліковано: 2006.10.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Алла Сиса

***

І мені, обпаленій, мов глина,
Час прийшов дорослішою бути.
Ллються в пасмах струмені полину,  
Мармурове тіло страхом скуте.

Світ для мене десь за небокраєм,
А до небокраю – невідомість.
Я стрижем тривожним  небо краю
На похмурі хмари нерухомі.

Пригорни...
Облиш мене!
Запести!
Не зважай. Та ні, не заважай!

Вибач, ніжний,  хворість ця небесна.
Ми обидва хворі. Чи то чесно?  
Ми один одному сторожа.
2004
г. Киев
© Алла Сиса
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/842/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives