Яскраво, на заздрість всім полум'я грає, Та сни необачно жбурляють пісні Про те, як зриваються соколи в прірву, Про те, як в тій прірві сумують дощі. Та що це? Це сяє мереживо статі, Що, все залишивши, сприймає вогонь. Ну що ж? Я скоряюсь тій радісній смуті Пелюсток вогняних... я тану вогнем...