Опубліковано: 2007.11.09
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ольга Гура

Ти знаєш, я відстала від своїх...

Ти знаєш, я відстала від своїх
Журавкою, підбитою на злеті, –
То осінь мій спалила оберіг,  
Я лиш на мить відбилась від своїх –
Навік в земні потрапила тенета....

Їх клекіт вже п‘янить чужі краї,
Утіху п‘ють з небесної криниці,
А я замилувалась на гаї,
На луки в полиновій сивині
В передзимі притихлого Полісся...

Його красою зранена й німа,
Поріднена багряно з падолистом, –
Свою печаль примножила сама:
Тому душі не висіче зима,
Хто  жаром крові з осінню скипівся.

Я знала, що відстану від своїх,
Коли злетять, приречені скитатись.
Невже  її любити смертний гріх?
Чому ж упала, зрадивши своїх? –
Я так хотіла в осені зостатись...
2006
м.Малин
© Ольга Гура
© музика: Ольга Гура
Текст вивірено і опубліковано: автор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8471/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives