Опубліковано: 2007.11.10
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олексій Торхов

ЦВЕТОК И КУРГАН

Если слепо любить, переполняя тобой город,
двигать на ощупь возбуждённое тельце, –
разум «выбрасывает полотенце»
и нежность калечит горло.
Ни обернуться горлицей,
ни слово молвить…

Яблоки гулко бьют оземь челом,
как комья о крышку гроба.
Не смотрись в меня – я не зеркало.
Просто гляди в оба,
как мои пальцы врастают в твою ладонь.
Гляди – немею от этого глядства! – в небесный омут.
Там облаками мысли плывут в Далдонь,
но впадают в Неизрекому…

Мы в изъеденный жизнями город впряглись
пристяжными. В блаженной паре.
От зрачков твоих выкипает варевом высь.
Ещё взгляд – и ливень ошпарит!

Ты – цветок в лепестках неизбывных ран.
Исполнен шального огня.
Я суть вересковый курган.
Ни следа, ни весточки, ни…
Даже свой тотем забыло племя…
Надкушенный век. Переспевшее время…

…Если не боязно – ткни.
Всё равно попадёшь в меня…
2007
© Олексій Торхов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8484/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives