Опубліковано: 2007.11.12
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Віктор Сироватський

***

На Владимирской горке свет подружился с тенью,
и собаки окрестных дворов подружились с людьми.
Именинниками просыпаются всюду растенья,
а над ними идут облаков золотые ладьи.

Здесь и я, случайный прохожий, на дога похожий,
на скамейку присел, и увидел, кормя голубей,
как светло и высоко на свете, о Господи Боже!
Как чиста и безбольна земная моя колыбель.

Подымайся, лети – горизонт за Днепром наклонился,
или хочешь – вкушай эскимо и у неба проси,
чтоб еще этот вдох, еще хоть однажды приснился
в том немыслимом сне, где ни неба, ни вдоха, ни сил.

Я по жизни шагал широко, и наощупь, и робко,
а теперь вот стою – словно кто меня к цели подвел.
Только ниже по склону струится змеиная тропка.
Спуск недолог, и – доля: долина, раздолье. Подол.


2001
© Віктор Сироватський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8532/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives