Опубліковано: 2007.11.13
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Геннадій Семенченко

***

Я стих спасал.
Я шел на все уловки.
Схитрил там синим.
Красным выжег тут.
И понял вдруг:
        цветные подмалевки
Его уже от смерти не спасут.
Но что-то в нем настойчиво светилось.      
Душа еще не ведала того.
Оно на муку мне или на милость
Метало стрелы света своего.
Оно на грани было между белым
И черным,
     разрываясь пополам.
К нему рванулся я и оробелым
К благополучным отступил словам.
Но разве память мне простит такое?
Там темная, тут светлая стена.
И мама делит выцветшей рукою
Тот хлеб, что нам оставила война.
... И прежние слова заговорили,
Сметя благополучных ровный строй,
И так трещали в этой схватке крылья,
Такие незаметные порой!
Так вот как жизнь дарована мне эта!
Неумолимой памяти рентген.
В ее лучах мелькают силуэты
И тени на экранах этих стен.
Ступив за грань без красок и покрова,
Я понял, что нам завещала мать:
Узнавшим цену хлеба из половы,
Себя на черно-белом
Испытать.
2007
© Геннадій Семенченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8581/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives