Анна Долгарєва***Галке І щось в ній було таке, аж занадто відверте, від чого хотілось скоріш затулити очі, або залишитися з нею до самої смерті, навіть і не питаючи, чи захоче. Та очі закриєш, а погляд пече крізь долоні, і як тут лишитись – її завжди ніде немає. ...І сльози були – занадто теплі й солоні, й волосся таке кучеряве, що аж до краю. І що їй затулені двері, і вікна, і очі, - кімната, де квіти, а більше не треба – чужого. ...І щось в ній було таке, аж занадто пророче, від чого хотілось іти, іти собі з Богом.
|
2007 © Анна Долгарєва |