Опубліковано: 2007.11.14
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Ольга Гура

А входини до лісу, як до храму

А входини до лісу, як до храму:
Мов свічі, сосни зречені стоять,
Смарагдові у небо ллються брами
І струменіють синьо, і тремтять…
І горобин розсипані рубіни
Мов на жертовний кинуті  вівтар,
А лісових озер аквамарини
Вигойдують купав осінній жар…
Схиляюся, молюся, як іконі,
Красі коштовній рідної землі,
Ось літо бабине засріблилось у скронях,
Туман розсипав перла на чолі…
Я припадаю долу перед ликом,
Проявленим у скромних маслюках,
Мале – то нерозгадане велике,
А велич, як терпкий живиці смак.
Душа німує в стоголосім храмі,
Де сосен свічі золотом горять,
Й смарагдові у небо ллються брами,
І манять у незвідане, й  тремтять…
2007
м.Малин
© Ольга Гура
© музика: Ольга Гура
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8608/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives