Опубліковано: 2007.11.18
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

Освiдчення


Він так сказав це просто, що вона
Забула посміхнутись таємниче,
Прибрати світлий кучер від обличчя
І відвернутись гордо до вікна.

Він так сказав це просто, що слова,
Які вона вже місяць готувала,
Вмить розлетілись, і так пусто стало,
Що загула від тиші голова.

Він так сказав це просто, аж ніяк
Не при свічках, і навіть зорепадах,
І не в шовкових чарівних на рядах, -
Вона стояла, звісивши рюкзак.

Він так сказав це просто, але все ж
У відповідь примхливе це дівчисько
Не розізлилось. Підійшовши близько
Вона прошепотіла: “І я теж”.


2000
© Юлiя Берiжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8673/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives