Опубліковано: 2007.11.18
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Вiкторiя Тищенко

Как сильны мы, горды и рьяны!

О.М.
Как сильны мы, горды и рьяны!
Рвемся к россыпям звезд литых.
Нас с гвоздями сравнили – раны
на ладонях твоих.

Без пальто, у бетонной бровки,
на ноябрьском волчьем ветру
ты Воронеж крылом вороньим
распознал в багровом бреду.

Бился, бился листок кленовый
на  штыке, в толчее событий.
Мы из кресел валили войлок,
из растерзанных чресел быта,

мы махоркой сумели выбить
запах мяты и вкус морошки,
разгрузить на растопку книги,
рассовать по карманам ложки

и булавки – на всякий случай.
Так грызет запустенья моль
запыленные шкуры чучел,
опустевшие стены домов.

Но зачем взгляд нам вслед – с надеждой…
1997
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8694/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives