Олена ПашукЖінкиЖінки жінки чомусь приходять мов дощі без стуку підборами проколюючи кульки тиші святі напівсвяті й тим паче грішні пускають навздогін їм рій цілунків трухлявіють міста й надщерблені горнятка в собі ховають цілий пласт культури про яйця Фаберже у кублах мріють кури й лежать жінки мов нерозгадані загадки о скільки зваби в них і скільки грації і кожна спита родимка смертельна пастка на бильці ліжка забуто вогку казку жінки втікають мов дощі крізь пальці
|
2007 © Олена Пашук |