Опубліковано: 2006.10.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Марина Матвєєва

Сломали сливу ветры ноября...

***
Сломали сливу ветры ноября.
И хочется пожить, да алыча
невкусная, по правде говоря,
поэтому дорубим, и с плеча.

Руби, топор! За рублю ни рубля
никто не даст, так хоть потешим мы-
шцы. В этом пониманье: тела для
работают и души, и умы.

Что слива! – нам бы дубушек снести,
да не один. Нас Павлов на рефлекс
такой не проверял, и где вместить
ему вокупе с Фрейдом: даже секс
сравненья не имеет с топором,
которому позволено рубить.
Позволено! И рухнул новый дом,
и две старухи перестали жить,
и Достоевский прячется в гробу,
забыв, что это он всему виной...

Не плачь, ворона, на своем дубу –
сегодня плохо не тебе одной…
2006
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/893/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives