Опубліковано: 2007.11.26
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Євгенія Більченко

Не смей.



Долги списаны. Пей до дна!
Слова сказаны: тишина.
Окно? – Поздно уже с окна.
Не смей плакать, Моя Страна!

Разлет рельсов. Поля. Поля.
Солдат, выцветший в короля.
Фантом желтого корабля...
Не смей плакать, Моя Земля!

Толчок теплой – со сна – травы.
В степи – выспавшийся ковыль.
И шпиль. Готики львовской. Высь.
Не смей плакать, Мое «Увы»!

Спастись – вечным, тугим «потом»;
И лет, эдак, наверно, сто;
И жить – лучше, чем тот и тот...
Не смей плакать Мое Ничто!

Бежать в юность? – Конвой пасет.
Пастись пойманным карасем...
«Ну-ну, будет... ты че, Васек?»

Не смей плакать, Мое Все.
                                  26 ноября
2007
Киев
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8935/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives